Р†РЅС„РѕСЂРјР°С†С–Р№РЅРёР№ РїРѕСЂС‚Р°Р» РўРµСЂРЅРѕРїС–Р»СЊСЃСЊРєРѕС— С”РїР°СЂС…С–С— - БУДІВНИЦТВО ЦЕРКВИ СВВ.МЧЧ.БОРИСА І ГЛІБА

Головна сторінка

Архієрей

БУДІВНИЦТВО ЦЕРКВИ СВВ.МЧЧ.БОРИСА І ГЛІБА

Головне меню

Головна сторінка

Про єпархію

Святині єпархії

Дорога до храму

Посилання

Контакти

Фотобанк

Розділи

Наші розсилки

ATOM 0.3

OPML

БУДІВНИЦТВО ЦЕРКВИ СВВ.МЧЧ.БОРИСА І ГЛІБА

Надрукувати

Автор: Iryna
08.08.15
6 серпня 2015 року архієпископ Тернопільський, Кременецький та Бучацький Нестор на запрошення прот. Руслана Притули, разом із духовенством Тернопільської єпархії, освятив хрест та заклав наріжний камінь на місці будівництва церкви Свв. Мчч. Бориса і Гліба м. Тернопіль по вул. Білогірській. У цей день зібралися для молитви будівельники, архітектори, жертводавці храму, миряни, які хотіли вшанувати Святих Великомучеників, попросивши їх про заступництво та поміч у будівництві нового храму. Після завершення чину закладення каменю владика Нестор звернувся до присутніх зі словами:"Ми спільною молитвою заклали підвалини цього храму на честь Свв. Мчч. Бориса і Гліба. Святі мученики є першими святими української землі, чию святість проголосила Українська Церква. Сталося це завдяки їх смиренню та любові до Бога. Коли після смерті князя Володимира Великого, його син Святополк Окаянний захотів посісти київський престіл, то вирішив убити всіх своїх братів, щоб в нього не було інших конкурентів, щоб він був єдиним законним князем. Першими, кого він зміг вбити, перед тим, як інші брати виступили проти нього, були саме Борис і Гліб. Хоча вони знали, що їх чекає і зрозуміли, що до них прийшли вбивці, але не побоялися, і зі щирою молитвою звернулися до Бога з проханням пробачити гріхи їх брата. Борис і Гліб віддали своє життя без спротиву, намагаючись таким чином врозумити вбивць і навернути брата до покаяння, привести до спасіння. Щось схоже, дорогі браття і сестри, відбувається зараз і з Україною. Той народ, який називав нас своїм братом, виступив проти нас, вбиває українських воїнів, які стоять на захисті держави. Ми, сподіваючись, що Господь їх врозумить та приведе до покаяння, молимося про те, щоб вони припинили братовбивство, щоб повернулися на свою землю. Не треба забувати, що все в руці Божій. Хоча, Святополк Окаянний і вбив своїх братів, але не досягнув того чого хотів. І український народ придбав собі великих заступників та молитвеників за всіх нас. Вони моляться про те, щоб припинилися вбивства на Сході, щоб вороги покаялися. Ми повинні розуміти чому Господь посилає нам різні випробування. Це не тому, що Він нас не любить чи жорстокий, а для наших змін та покаяння. Сьогодні Господь нам дав випробування наскільки ми любимо свій народ, чи готові пожертувати чимось, щоб цей дар Божий не був даремний. Завдяки смертям людей, які віддали життя на Майдані, на Сході, починаємо розуміти, що таке любов до держави і землі своєї. Ми часто говоримо, що на Сході гинуть найкращі, ті, які є справжніми патріотами. Ще трохи більше року тому, багато людей називали себе патріотами, розповідали як люблять Україну та її народ, але коли постала потреба захищати Україну і народ, їхній патріотизм відразу зник. Наша любов буде вимірюватися тим, що ми готові віддати для свого народу. Якщо ми любимо Україну, то треба прикладати зусилля, щоб її захистити, а не чекати, хто хтось це зробить за нас. Нехай Всемилосердний Господь дасть нам мужність, віру, щоб Україна була вільною. Для цього не обовязково кожному брати до рук зброю. Хтось може допомагати матеріально, хтось працею, і всі можуть молитвою. Як Святі Благовірні князі Борис і Гліб своєю мученицькою кончиною здобули краще майбутнє для тодішньої Руської держави, наших предків, так і ми зараз повинні прикласти зусилля і пожертувати тим, що необхідно, щоб наші діти і онуки могли вільно жити на землі. Потрібно проявляти патріотизм не лише на словах. Нехай Всемилосердний Господь, за молитвами Мучеників Бориса І Гліба, будівництво храму в честь яких ми почали, заклавши наріжний камінь, основу цього храму, дарує нам сильну українську державу, єдину, неподілену. Нехай Господь дарує нам силу і розум, добру долю. Всім будівничим, жертводавцям, працівникам, які звершують будівництво, нехай Господь дарує многії і благії літа", - підсумував владика Нестор. До громади, яка зібралася сьогодні також звернувся настоятель храму прот.Руслан Притула: "Всечесні отці, дорогі брати і сестри. Сьогодні незвичайний та історичний день. Саме сьогодні ми вшановуємо пам’ять кончини мучеників благовірних Бориса і Гліба. В цей історичний день ми зібралися для молитви. У цей величний день дякую владиці, отцям, людям, які докладаються до цієї доброї справи будівництва храму. Нехай вам Господь і надалі помагає, і за ті пожертви, які ви спрямовуєте у будівництво храму, Господь вам воздасть сторицею. Також дякую людям, які завжди відкликаються на моє прохання і йдуть на зустріч. Дякую архітекторам, з якими ми проектували храм. З Божою допомогою, за молитвами благовірних Бориса і Гліба, Господь направив саме на такий храм, який зараз будується. Щиро усім дякую, бажаю, щоб благовірні князі і вам допомагали. Нехай також і Божа Матір оберігає усіх Вас. Нехай Господь за молитвами Бориса і Гліба дарує нам здоров’я, терпіння та благополуччя", - завершив прот.Руслан Притула. Нехай цей храм буде прихистком для душ потребуючих підтримки та поради, надійним та затишним місцем спілкування з Богом, допомагатиме у пошуку віри, смирення та доброти усім віруючим християнам. Ірина Скоробогата, прес-служба Тернопільської єпархії*

< Попер.		Наст. >

Православний табір

Наші друзі

Наш Банер