15 квітня 2016 року, у п’ятницю ввечері, архієпископ Тернопільський, Кременцький та Бучацький Нестор очолив читання Акафісту Пресвятій Богородиці на Утрені у храмі Різдва Пресвятої Богородиці м.Тернополя. Разом із владикою Нестором молилися клірики храму: секретар Тернопільської єпархії прот. Олексій Головацький, прот. Роман Луговий і голова фінансово-господарського відділу Тернопільської єпархії протодиякон Юрій Коханський.

Святкування Пресвятій Богородиці з читанням Акафісту – особливого похвального молебного співу, під час якого не можна сідати (з грецьк. акафіст – несідальний), – встановлене в IX столітті в подяку за неодноразове позбавлення Константинополя від нашестя ворогів (аварів у 626, персів — у 677, арабів — у 717 роках), звершене завдяки заступництву Пресвятої Діви Марії.

Зі спасінням Константинополя у 626 році від нашестя персів і варварів, у тому числі й від скіфів, пов’язують походження першого кондака Акафіста «Взбранной воєводі…». Слово «взбранний» - грецьк. «іпермахос» - означало воєначальника (слав. воєводу), який йшов на битву (слав. «на брань») попереду війська, надихаючи своєю мужністю воїнів. Діва Марія, як Чесніша від Херувимів і славніша від Серафимів, є Переможною Предводителькою всіх віруючих у їхній боротьбі з гріхами, тому і називається Взбранною Воєводою.

За переданням вперше Акафіст був прочитаний вночі у Влахернському храмі Константинополя після чудесного визволення столиці Візантії від ворожого флоту, що облягав її в 860 році. Цей флот був знищений бурею, що піднялася після того, як в морі з молитвою опустили Ризу Пресвятої Богородиці.

Спочатку святкування звершувалося тільки в Константинополі у Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна Влахернськая ікона Божої Матері та предмети, пов’язані з її земним життям, — риза і пояс. Пізніше свято було внесене до Студійського уставу, а потім і в церковні богослужбові книги, ставши загальним для Східної Церкви. Канон до цього свята був написаний у IX столітті Йосифом Студитом.