Р†РЅС„РѕСЂРјР°С†С–Р№РЅРёР№ РїРѕСЂС‚Р°Р» РўРµСЂРЅРѕРїС–Р»СЊСЃСЊРєРѕС— С”РїР°СЂС…С–С— - Наречення ієром. Павла (Кравчука) на єпископа Тернопільського і Теребовлянського

Головне меню

Розділи

Наші розсилки

Наречення ієром. Павла (Кравчука) на єпископа Тернопільського і Теребовлянського

Автор: Максим Герасимюк

29.03.09

В суботу 28 березня 2009 року, напередодні дня пам’яті преподобного Іоана Ліствичника, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Володимирському Кафедральному Патріаршому соборі міста Києва звершив Всенічне бдіння. Йому співслужили митрополит Переяслав-Хмельницького Димитрій, архієпископ Тернопільський і Кременецький Іов, єпископ Тернопільський і Бучацький Нестор, єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон, єпископ Васильківський Євстратій та духовенство собору. Після богослужіння, згідно рішень Священного Синоду від 12 березня 2009 року, було звершено чин наречення ієромонаха Павла (Кравчука) на єпископа Богоспасенного міста Теребовля.

У своєму слові до священноначалія Церкви наречений ієромонах Павло подякував за велику довіру та просив Всесильного Бога подати йому сили та мудрості.

Слово ієромонаха Павла (Кравчука), виголошене під час наречення на єпископа Богоспасенного міста Теребовля:

Ваша святість, богомудрі архипастирі, всечесні отці.

Будучи наречений на єпископське служіння волею і благословенням Вашої святості та рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, стою я грішний і недостойний раб Божий під куполами славного Володимирського собору. Храму, в самому імені котрого сконцентровано всю велич нашої славної минувшини, тривога сьогодення, і надія на майбутнє під опікою Господа.

Тут особливо відчувається велика любов Господа до роду людського, заступництво Пресвятої Богородиці і святих угодників Божих землі Української, і в той же час серце проймає відчуття власної недостойності.

Чим похвалюся перед тобою Господи? Тільки немочами своїми. Господи Всемилостивий! Прости мене грішного. Несповідимі путі Твої. Тобі одному відомо, чому вибрав мене недостойного архипастирем Церкви Своєї. Немає в мене ніяких явних чи таємних досягнень, безліч гріхів зв'язують крила душі моєї, помисли мої заражені отрутою суєтності. Чи зможу я достойно носити звання до котрого покликаний, чи зможу по слову апостола бути: «взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі,в чистоті» (1Тим. 4:12).

Чи вистачить мені сил і мудрості бути неустанним учителем і невсипучим сторожем стада Христового, чи не злякаюсь труднощів і не спіткнусь під тягарем відповідальності, що лягає на мої слабкі плечі.

Ці думки і питання хвилюють мене зараз найбільше. І це ще далеко не все, на що я хочу знайти відповідь. Ніколи я не шукав архиєрейського служіння. Ще пару місяців тому навіть не допускав можливості таких докорінних змін у моєму житті. Але в нас простий народ говорить: «Бог - досвідчений господар, Йому видніше як керувати». Тому не смію противитись Його Святій Волі.

Лише смиренно прошу Вас, Святійший Владико і Вас богомудрі архіпастирі, моліть за мене милостивого Бога і Пресвяту Богородицю, збагатіть мене Вашими мудрими порадами і настановами, в яких відчуваю особливу потребу у дні свого архиєрейського становлення. У Вас - багатющий досвід великого служіння, в мене - лише чиста сторінка, яку хотів би з Вашою допомогою заповнити чимось добрим і богоугодним. У Вас – мудрість, у мене – велике бажання її осягнути. А разом у нас одна ціль – подолати розбрат і непорозуміння, згуртувати наш народ у єдину Українську Помісну Православну Церкву, на яку він так довго чекає, і єдиними устами, і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім'я Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Завершився цей урочистий чин уставним многоліттям Святійшому Патріарху Філарету, єпископату, духовенству та всім присутнім.

Джерело: cerkva.info