ШОСТА НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ – ВЕРБНА НЕДІЛЯ |
: Максим Герасимюк | |
19.04.11 | |
"Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!" (Ін. ХІІ,13) 17 квітня 2011 року, у шосту неділю Великого посту, Свята Православна Церква відзнає одне із двунадесятих свят – Вхід Господній у Єрусалим. На запрошення благочинного Кременецького району прот. Володимира Буграк Преосвященнійший Нестор, єпископ Тернопільський і Бучацький очолив святкове Богослужіння у Свято-Преображенському соборі м. Кременця. Рівно 5 років минулого з того дня, коли владика Нестор вперше очолив своє архієрейське Богослужіння у цьому величному кременецькому соборі. Цього святкового дня храм був наповнений православним людом, велика кількість котрих прийняло таїнство сповідь та причастилося Святих Тіла і Крові. Його Преосвященству співслужив настоятель собору, благочинний Кременецького району прот. Володимир Буграк та прот. Сергій Галєвич. Під час Богослужіння владика Нестор звершив дияконську хіротонію рукоположивши іподиякона Василя Стасіва. Під час проповіді архіпастир звернув увагу присутніх парафіян на те, щоб усі ми не уподібнювалися до древніх іудеї, котрі спочатку вигукували «Осанна!», а вже через тиждень кричали до Пилата «Розіпни Його!» По завершенні Божественної Літургії єпископ Нестор освятив вербу. Про свято: Ця подія описана у всіх чотирьох євангелистів (Мф. 21: 1 – 11; Мк. 11: 1 – 11; Лк. 19: 29 – 41; Ін. 12: 12 – 19). Урочистий вхід Господній в Єрусалим відзначається Православною Церквою в останню неділю перед Світлим Христовим Воскресінням. Це свято також ще називається неділею Ваїй (гілок), Квітною, або Вербною, неділею, тому що в цей день віруючі освячують віття верби (яка заміняє в нас пальмові вітки). Тримаючи в руках перше весняне гілля, ми славимо Спасителя як Переможця смерті; бо Він воскрешав померлих (Лазаря та інших) і цього дня входив в Єрусалим для того, щоб померти за наші гріхи і воскреснути, і тим спасти нас від вічної смерті і від вічних мук. Віття означає знак перемоги Христа над смертю і нагадує нам про майбутнє воскресіння із мертвих. Початок цього свята належить до глибокої древності. Найдревніше свідчення про нього збереглось у повчанні на цей день святителя Мефодія, єп. Патарського (III ст.), а також отців V ст. – святих Іоана Золотоустого, Амвросія Медіоланського, Єпифанія Кипрського. Про використання під час богослужіння гілок пальм та інших дерев у Вербну неділю говорять святі отці IV та V століть. Зокрема, св. Амвросій Медіоланський, описуючи це свято, згадує: «Багато з тих, хто прийшов у Єрусалим для святкування за заповіддю Мойсея свята Пасхи, зустріли Господа з фініковими гілками в руках на доказ перемоги Його над народом Ізраїльським, тому що пальмове віття звичайно підносили переможцям». Звідси виник звичай у це свято під час славослів’я тримати у руках фінікові або оливкові гілки; та й саме свято назване Вербною неділею. Починаючи з VII ст., багато піснетворців, зокрема св. Андрій Критський (VІІ ст.), прп. Косма Маюмський, св. Іоан Дамаскин (VІІІ ст.), прпп. Феодор та Іосиф Студити (ІХ ст.) та ін., прославили свято піснеспівами, які звучать у Православній Церкві і в наш час. Максим ГЕРАСИМЮК прес-служба Тернопільсько-Бучацької єпархії |
< . | . > |
---|