25-26 травня 2016 року, в м. Ірпінь, що на Київщині, було проведено Всеукраїнську міжконфесійну конференцію «Роль Церков та релігійних організацій у наданні паліативної допомоги. Доступ до знеболення, як необхідний компонент опіки».

Делегацію Української Православної Церкви Київського Патріархату на заході очолив Високопреосвященний Сергій, архієпископ Донецький і Маріупольський, Голова Синодального відділу соціального служіння та благодійності. Із благословення Високопреосвященного Нестора, архієпископа Тернопільського, Кременецького і Бучацького, на запрошення організаторів, Тернопільську єпархію представляв протоієрей Євген Заплетнюк, духівник Тернопільського обласного наркологічного диспансеру.

Два дні в конференц-холлі “Ірпінь” засідали представники Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій, неурядових організацій, громадські активісти та лікарі. Метою конференції було прагнення учасників обмінятися досвідом медичного капеланства, зокрема – досвідом професійного надання паліативної допомоги стражденним. Інша важлива мета конференції – мобілізація зусиль ВРЦіРО в сприянні доступу до знеболення, як необхідного компоненту паліативної опіки. На теперішній час в Україні знеболення не мають близько 85% з тих, хто потребує. Щороку в Україні кількість людей, яким потрібна паліативна допомога сягає 600 тис., серед них 18 тис. дітей.

Учасники торкнулися цілого спектру проблем медицини та медичного капеланства, зокрема таких:

• Основи надання паліативної допомоги: Філософія. Складові.
• Мультидисциплінарний підхід в паліативній допомозі.
• Проблема знеболення.
• Богослів’я страждання.
• Супровід родини паліативного хворого.
• Досвід душпастирства хворих, які потребують знеболення

Багаторічним досвідом медичного служіння з учанисниками конференції поділився пастор та медбрат Центру паліативної опіки Мартін Сорге (Відень, Австрія).

Підсумком конференції стало прийняття резолюції – звернення до уряду України і громадських організацій з пропозиціями щодо становлення та розвитку якісної паліативної допомоги хворим, введення знеболення, як невід’ємної її частини.

Коментуючи підсумки конференції, прот.Євген Заплетнюк зауважив зокрема таке:
“Навіть якщо людям ніколи тепер думати про паліативну допомогу стосовно самих себе, вони все одно мають мати право на неї розраховувати.

 

Немає нічого дивного в тому, що невіруючі люди та атеїсти хочуть, щоб у разі хвороби за ними доглядали саме щирі християни.

Найкраща допомога людині – це коли, допомагаючи їй, незалежно від того, як вона прожила своє життя, в ній насамперед бачать образ Божий.

 

Церква не лише турбується про долю людини після смерті, але й тримає людину за руку від часу її зачаття, до останнього подиху.

У справі опіки за людиною, нічого краще за Церкву не існує.
Медпрацівник повинен боятися не головного лікаря, але Господа Бога, а любити не власну вигоду з професії, але кожного страждаючого.

Здатність співпереживати, любити людину, яка страждає – свідчення духовного та ментального розвитку суспільства. І навпаки: неуважність, байдужість до хворих і вмираючих – свідчення відсталості та деградації, як певних регіонів, так цілих держав.

 

Церква за своєю природою перший і найкращий лікар та адвокат усіх стражденних”.

Прес-служба Тернопільської єпархії