25-26 травня 2016 року, в м. Ірпінь, що на Київщині, було проведено Всеукраїнську міжконфесійну конференцію «Роль Церков та релігійних організацій у наданні паліативної допомоги. Доступ до знеболення, як необхідний компонент опіки».
Делегацію Української Православної Церкви Київського Патріархату на заході очолив Високопреосвященний Сергій, архієпископ Донецький і Маріупольський, Голова Синодального відділу соціального служіння та благодійності. Із благословення Високопреосвященного Нестора, архієпископа Тернопільського, Кременецького і Бучацького, на запрошення організаторів, Тернопільську єпархію представляв протоієрей Євген Заплетнюк, духівник Тернопільського обласного наркологічного диспансеру.
Два дні в конференц-холлі “Ірпінь” засідали представники Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій, неурядових організацій, громадські активісти та лікарі. Метою конференції було прагнення учасників обмінятися досвідом медичного капеланства, зокрема – досвідом професійного надання паліативної допомоги стражденним. Інша важлива мета конференції – мобілізація зусиль ВРЦіРО в сприянні доступу до знеболення, як необхідного компоненту паліативної опіки. На теперішній час в Україні знеболення не мають близько 85% з тих, хто потребує. Щороку в Україні кількість людей, яким потрібна паліативна допомога сягає 600 тис., серед них 18 тис. дітей.
Учасники торкнулися цілого спектру проблем медицини та медичного капеланства, зокрема таких:
• Основи надання паліативної допомоги: Філософія. Складові. • Мультидисциплінарний підхід в паліативній допомозі. • Проблема знеболення. • Богослів’я страждання. • Супровід родини паліативного хворого. • Досвід душпастирства хворих, які потребують знеболення
Багаторічним досвідом медичного служіння з учанисниками конференції поділився пастор та медбрат Центру паліативної опіки Мартін Сорге (Відень, Австрія).
Підсумком конференції стало прийняття резолюції – звернення до уряду України і громадських організацій з пропозиціями щодо становлення та розвитку якісної паліативної допомоги хворим, введення знеболення, як невід’ємної її частини.
Коментуючи підсумки конференції, прот.Євген Заплетнюк зауважив зокрема таке: “Навіть якщо людям ніколи тепер думати про паліативну допомогу стосовно самих себе, вони все одно мають мати право на неї розраховувати. Немає нічого дивного в тому, що невіруючі люди та атеїсти хочуть, щоб у разі хвороби за ними доглядали саме щирі християни.
Найкраща допомога людині – це коли, допомагаючи їй, незалежно від того, як вона прожила своє життя, в ній насамперед бачать образ Божий.
Церква не лише турбується про долю людини після смерті, але й тримає людину за руку від часу її зачаття, до останнього подиху.
У справі опіки за людиною, нічого краще за Церкву не існує. Медпрацівник повинен боятися не головного лікаря, але Господа Бога, а любити не власну вигоду з професії, але кожного страждаючого.
Здатність співпереживати, любити людину, яка страждає – свідчення духовного та ментального розвитку суспільства. І навпаки: неуважність, байдужість до хворих і вмираючих – свідчення відсталості та деградації, як певних регіонів, так цілих держав.
Церква за своєю природою перший і найкращий лікар та адвокат усіх стражденних”.
Прес-служба Тернопільської єпархії |