Пророк Іоанн Хреститель - після Діви Марії найбільш шанований святий. На честь його встановлено наступні свята: 6 жовтня - зачаття, 7 липня - Різдво, 11 вересня - усікновення глави, 20 січня - Собор Іоанна Хрестителя у зв'язку зі святом Водохреща, 9 березня - перше і друге віднайдення його глави, 7 червня - третє віднайдення його глави, 25 жовтня - свято перенесення його правої руки з Мальти до Гатчини (за новим стилем).
Пророк Іоанн Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида). Жили його батьки біля Хеврона, на південь від Єрусалиму. Він був, по материнській лінії, родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа. Як оповідає Євангелист Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про те, що в нього народиться син. І ось у благочестивого подружжя, в глибокій старості, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах. З милості Божої він уникнув смерті серед тисяч убитих немовлят у Вифлеємі і його околицях. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям - постом і молитвою. Він носив грубий одяг, перепоясувався шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (рід сарани). Він залишився пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові. Підкоряючись цьому покликанню, пророк Іоанн з'явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До річки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних омовінь. Тут і звернувся до них Іоанн, проповідуючи покаяння і хрещення на відпущення гріхів. Суть його проповіді полягала в тому, що перш, ніж отримати зовнішнє омовіння, люди повинні морально очиститися, і таким чином приготувати себе до прийняття Євангелія. Звичайно, хрещення Іоанна не було ще благодатним таїнством християнського хрещення. Значення його полягало в духовному приготуванні до прийняття майбутнього хрещення водою і Святим Духом. За висловом однієї церковної молитви, пророк Іоанн був світлою ранковою зіркою, яка своїм блиском перевершувала сяйво всіх інших зірок і провіщала ранок благодатного дня, освітлюваного духовним Сонцем Христом. Коли очікування Месії досягло вищого ступеня, прийшов до Іоанна до р. Йордану хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа супроводжувалося чудесними явленнями - сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Це Син Мій Улюблений ... » Отримавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іоанн говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Іоанна приєдналися до Ісуса Христа. То були апостоли Іоанн (Богослов) і Андрій (Первозванний, брат Симона Петра). Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив і як би відобразив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. За це невдовзі постраждав. Цар Ірод Антипа (сина царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Іоанна в темницю за викриття його в залишенні своєї законної дружини (дочки аравійського царя Арефи) і за незаконне співжиття з Іродіадою. Іродіада до цього була одружена з рідним братом Ірода, Філіпом. В день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з'їхалося багато знатних гостей. Саломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм нескромним танцем під час бенкету до того догодила Іродові і возлежащим з ним гостям, що цар з клятвою обіцяв їй дати все, чого тільки попросить вона, навіть до половини свого царства. Танцівниця, за просьбою матері, просила дати їй на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод поважав Іоанна як пророка, тому він засмутився від такого прохання. Проте посоромився порушити дану ним клятву і послав стража в темницю, який відітнув Іоанну голову і віддав її дівчині, а та віднесла голову своїй матері. Іродіада, поглумившись над відсіченою святою главою пророка, кинула її в брудне місце. Учні Іоанна Хрестителя поховали його тіло в самарянського місті Севастії. За свій злочин Ірод отримав відплату в 38 році після Р. X., його війська були розбиті Арефою, який виступив проти нього за безчестя дочки, яку той покинув заради Іродіади, а в наступному році римський імператор Калігула заслав Ірода в ув'язнення. Як оповідає переказ, Євангелист Лука, обходячи з проповіддю Христовою різні міста і селища, з Севастії взяв в Антіохію частку мощей великого пророка - його праву руку. В 959 році, коли мусульмани оволоділи Антіохії (при імператорі Костянтині Порфірородному), диякон переніс руку Предтечі з Антіохії в Xалкедон, звідки вона була перевезена в Константинополь, де і зберігалася до часу завоювання цього міста турками. Потім права рука Іоанна Хрестителя зберігалася в Петербурзі в церкви Нерукотворного Спаса в Зимовому палаці. Свята ж глава Іоанна Хрестителя була знайдена благочестивою Іоанною і похована в посудині на Оливній горі. Пізніше один благочестивий подвижник, копаючи рів для заснування храму, знайшов цей скарб і зберігав його у себе, а перед смертю, побоюючись наруги святині невіруючими, приховав її в землі в тому ж місці, де знайшов. У царювання Костянтина Великого, два інока приходили до Єрусалиму вклонитися Гробу Господньому, і одному з них з'явився Іоанн Предтеча тай вказав, де закопана його голова. З цього часу християни стали святкувати Перше віднайдення глави Іоанна Предтечі. Про пророка Іоанна Хрестителя Господь Ісус Христос сказав: «З народжених від жінок не було (пророка) більшого за Іоанна Хрестителя». Іоанн Хреститель прославляється Церквою, як «ангел, і апостол, і мученик, і пророк, і світоч, і друг Христів, і пророків печать, і ходатай старої і нової благодаті, і з народжених Пречеснійший, і світлий Слова глас». Підготував свящ. Богдан Сливка |