До пришестя Христового світ лежав у злі. Серед людей була ненависть, інородець вважався ворогом, за будь-яку образу помстою була смерть, люди чинили гріхи, противні не лише законам моралі, але й законам природи. Гріх панував у світі, так що, навіть, вважалось, ніби вся влада над світом належить дияволу (Лк. 4:6). Здавалось, що Бог забув про своє творіння і більше не турбується про людину. Але Всемилосердний Господь ніколи не забуде про Своє творіння (Іс. 42:15) і Він відразу після того, як людина порушила Його волю, дав обітницю, що “Сім’я жінки зітре голову змія” (Бут. 3: 15). Ця обітниця, однак, не могла сповнитись одразу, бо людство було далеке від Бога і не бажало каятись у своєму гріху. Людство зовсім не шкодувало про своє віддалення від Бога, і навіть не бажало знову воз’єднатись зі своїм Творцем. Тому було потрібно довге перевиховання і навіть переродження, для того щоб людина знову почала шукати шлях до Бога.

    
Якщо ми поглянемо на історію людства від гріхопадіння до пришестя Спасителя, ми побачимо що якщо на початку історії представники усіх народів шукали задоволення в гріху, то пізніше, поступово, під впливом Провидіння Божого, люди почали бачити шлях до звільнення від гріха і зміни життя до благочестивого. Філософи і мудреці різних народів шукали Істину, сенс життя і спосіб позбавитися страждань. Але жодна людська мудрість не могла відповісти на ці питання і тим більше не могла звільнити від страждань. Лише коли в світ прийшла “путь, правда і життя” (Ін. 14:6) - Христос-Спаситель, людина змогла прийти до Бога і до Спасіння. Але поки це сталося, все людство змінилось і переродилось. І Христос, прийшовши у світ, зміг змінити закон “око за око” (Вих. 21:24) на закон “щоб ви любили один одного” (Ін. 13:34).

   
Різдво Христове не просто почало нову епоху історії людства – воно створило нове людство. Адже тепер людина живе не для того, щоб отримати задоволення від життя і померти, а для того, щоб і тут на землі і у вічності бути з Богом. Господь не просто дав людству Вчителя, який навчив людей істин буття чи моральних принципів. Христос відновив зв’язок відпалої людини з її Творцем і Промислителем. Людина знову дитя Боже, яке має можливість спілкуватись з своїм Небесним Отцем.

   
Дорогі браття і сестри! Ми з вами живемо в Християнську еру і є християнами. Зараз кожен з дитинства хрещений і виховується у вірі Христовій. Але досі в світі чиниться гріх і далеко не завжди між людьми панує любов. Це відбувається тому, що дуже багато християн проводять своє життя поза Богом. На жаль дехто вважає, що для того, щоб бути християнином достатньо ходити в неділі і свята до храму і не чинити великих гріхів – не вбивати, не красти, не чинити перелюбу. Але таке ставлення є виключно формальним і такі речі є недостатніми, щоб бути повноцінним православним християнином. Формальних правил благочестя трималися і фарісеї. Християнином людину робить любов. Якщо всі добрі діла, які ми чинимо, робимо з любов’ю до Бога і до ближнього – ми чинимо правильно. Якщо ми не просто приходимо до храму, а приходимо помолитись до нашого Небесного Отця – ми чинимо як християни. Якщо ми допомагаємо ближньому, а не залишаємо його без допомоги, і при цьому робимо це не тому, що чекаємо що він нам за це віддячить, а просто тому, що вважаємо своїм обов’язком так чинити – ми живемо по-християнськи. Лише якщо у нашому житті постійно присутній не гріх, а Бог – ми можемо себе називати православними християнами. Нехай ці святкові дні дадуть нам можливість переосмислити своє життя і зрозуміти, що життя православного християнина невіддільне від його віри. Бути православним це не означає просто визнавати свою приналежність до Православної Церкви Христової, бути православним – це бути постійно з Богом, постійно боротись з гріхом, постійно прикладати зусилля до своєї душі, щоб вона досягнула Царства Небесного.

   
У ці святкові дні Україна переживає нелегкі часи. Гріх, який панує серед людей, далеких від Бога, призвів до того, що влада і народ опинились по різні боки барикад. Протистояння, яке існує в суспільстві, породжене відсутністю любові. Якби можновладці і політики любили народ і Україну більше, ніж своє благополуччя та владу, то цього б не сталось. Тому Церква закликає всіх згадати дві головні заповіді любові - полюбити Бога всією душею своєю і ближнього свого як самого себе. Це стосується як влади, так і кожного православного християнина. Адже європейцями нас робить не підписання якихось угод, а внутрішня дисципліна, повага до інших людей і до своєї країни, бажання щось зробити для свого народу і для своєї держави. Нехай Всемилосердний Господь допоможе нам стати справжніми християнами і справжніми європейцями.

   
Вітаю з Різдвом Христовим всіх православних християн нашої області незалежно від відношення до влади і політичних уподобань, духовенство, чернецтво, мирян і бажаю, щоб Всемилосердний Господь обдарував всіх нас Своєю благодаттю, допоміг у наших добрих справах, виростив у наших серцях любов до Бога і до ближнього, а також до нашої України. Нехай по наших спільних молитвах і заступництвом всіх святих землі Української Господь дарує нашій державі мир, благополуччя а українцям одностайне бажання зробити все для своєї держави.

   
Нехай любов новонародженого Господа нашого Ісуса Христа і благодать Бога Отця і милість Святого Духа буде з усіма нами і всім українським народом!